СТАН ФУНКЦІЇ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ ПРИ ВИКОРИСТАННІ БРОНХОЛІТИЧНОЇ НЕБУЛАЙЗЕРНОЇ ТА ЛАЗЕРНОЇ ТЕРАПІЇ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ, ПОЄДНАНУ З ХРОНІЧНИМ ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ

Досліджували 65 хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) 1–2-го ступеня у поєднанні з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) I–II стадій у стані ремісії, середнім віком (58,89±3,65) року. Усі хворі утворили дві групи. Для лікування АГ із супровідним ХОЗЛ хворим 1-ї групи (ЛК-1) призначали верапаміл з сиднофармом; пацієнти 2-ї групи (ЛК-2) додатково з першої доби отримували небулайзерну бронхолітичну терапію, з другої — низькоінтенсивне лазерне випромінювання (НІЛВ).

Призначення на тлі медикаментозної терапії з першої доби лікування бронхолітичної небулайзерної терапії, а з другої доби — НІЛВ хворим на АГ 1–2-го ступеня із супровідним ХОЗЛ у стані ремісії дозволило покращити бронхіальну прохідність, що зменшило у пацієнтів гіпоксію, знизило високий рівень артеріального тиску, підвищило толерантність до фізичного навантаження. Водночас у хворих, яким призначали тільки стандартну медикаментозну терапію, отримані показники достовірних відмінностей не мали.

Комплекс медикаментозних і немедикаментозних методів лікування АГ у поєднанні з ХОЗЛ, що включає верапаміл, сиднофарм, небулайзерну бронхолітичну терапію та НІЛВ, є патогенетично обґрунтованим і адекватним.