ПОЄДНАНИЙ ПОЛІМОРФІЗМ ЦИТОХРОМІВ CYP2С9 і CYP2С19 У ХВОРИХ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ ТА ЇХНЄ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ВМІСТУ РИФАМПІЦИНУ В КРОВІ

Попередньо було досліджено особливості поліморфізму генів CYP2C9 і CYP2C19 у хворих на туберкульоз легень. Мета даної роботи — дослідження особливостей поєднаного поліморфізму генотипів СYP2C9 і СYP2C19 у хворих на туберкульоз та його вплив на концентрацію рифампіцину в крові.

Серед хворих на туберкульоз майже удвічі частіше виявлялися носії генотипу CYP2C9 i 2C19 («швидкі метаболізатори» + «помірні метаболізатори»; «помірні метабо­лізатори»), ніж у контрольній групі (54,8 % проти 27,9 %; р=0,003; c2=8,687). Найвищий рівень рифампіцину в крові через добу після введення і найменша кількість випадків субефективної концентрації рифампіцину спостерігалися у носіїв генотипу CYP2C9 i 2C19 («повільні метаболізатори» + «швидкі метаболізатори»). У подальшому плануємо дослідити вплив поєднаного поліморфізму CYP2C9 і 2С19 на ефективність і безпечність протитуберкульозної терапії.