Метою роботи було з’ясувати можливий зв’язок між фармакокінетикою протитуберкульозного препарату ізоніазиду і вмістом маркерів стану про- й антиоксидантної систем у хворих на туберкульоз.
Вміст ізоніазиду вимірювали згідно з методикою Волленберга в модифікації Р. И. Шендеровой. Для дослідження генотипу ацетилування було досліджено N-ацетилтрансферази-2 поліморфізм. Зразки крові були отримані у 84 хворих на легеневий туберкульоз, що вперше діагностований, в Одеському обласному протитуберкульозному диспансері у 2012 р.
Згідно з отриманими даними, зменшення концентрації ізоніазиду у хворих на туберкульоз асоціювалося зі зменшенням рівня дієнових кон’югатів і збільшенням активності каталази. Концентрація ізоніазиду, AUC і кінцева елімінація ізоніазиду у хворих на туберкульоз прямо корелювали з рівнем дієнових кон’югатів. Активність каталази й антиоксидантний індекс через 6 год після введення ізоніазиду прямо корелювали з початковою елімінацією й обернено — з кінцевою елімінацією ізоніазиду. Вірогідної різниці у стані про- й антиоксидантної систем у носіїв різних генотипів ацетилування під час застосування ізоніазиду не спостерігалося.