Abstract:
Проблема травматизації головного мозку та запобігання індукованих цим патологічним процесом наслідків набуває все більшої
актуальності, зважаючи на численні побутові, дорожньо-транспортні та військові інциденти. Одним із достатньо поширених та
відтермінованих наслідків черепно-мозкової травми (ЧМТ) є формування посттравматичної епілепсії (ПТЕ), частота виникнення
якої в дорослого населення у посттравматичному періоді коливається від 9 до 20 % залежно від різних етіологічних чинників.
Лікування хворих із симптоматичною ПТЕ не задовольняє фахівців, при цьому, зрозуміло, що невтішна терапевтична ефективність
де термінується в тому числі й неостаточно з’ясованим її патогенезом. Клінічна маніфестація ПТЕ включає до себе різні клінічні
та параклінічні прояви, в тому числі порушення функціонування регуляторних механізмів, наявністю, неврологічних, реологічних,
гемодинамічних, метаболічних, енергетичних порушень тощо. Отже, для адекватної діагностичної, лікувальної та реабілітаційної
практики вказаного контингенту хворих обов’язковими вважаємо проведення низки експериментальних дослідів, результати яких
мають бути підґрунтям для адекватної діагностики та своєчасного адекватного лікування хворих з ПТЕ.
