ВПЛИВ НІАЦИН-ОКСІЕТИЛІДЕНДИФОСФОНАТОГЕРМАНАТУ ТА ЕЛЕКТРИЧНИХ ПОДРАЗНЕНЬ СТАРОЇ КОРИ МОЗОЧКА НА ЕЛЕКТРОРЕТИНОГРАМУ У ЩУРІВ ЗІ СТРЕПТОЗОТОЦИН-ІНДУКОВАНИМ ДІАБЕТОМ

Вивчено електроретинографічні характеристики функціонального стану сітківки при експериментальному діабеті за умов застосування похідного ніацин-оксіетилідендифосфонатогерманату (NicH)2 [Ge (OH)2 (Oedph)]. H2О (МІГУ-4) як самостійно, так і в поєднанні з електричними стимуляціями палеоцеребелярної кори.

Експериментальний цукровий діабет моделювали в/очер застосуванням стрептозотоцину (СТЗ) («Сигма-Алдрич Рус», 50 мг/кг), МІГУ-4 вводили дозами 5,0 і 25,0 мг/кг,  в/очер щодобово. Електричні стимуляції (ЕС, 100 Гц) V–VII часточок старої кори мозочка проводили щодобово однократно. Вимірювання електроретинографії проводили через 12 тиж. з моменту застосування СТЗ.

Застосування МІГУ-4 (25,0 мг/кг, в/очер) запобігає викликаним діабетом порушенням електроретинограми. Комплексне застосування самостійно неефективних ЕС мозочка та МІГУ-4 (5,0 мг/кг, в/очер) ефективно запобігає порушенням латентності та амплітуди потенціалів ретинограми у щурів із СТЗ-провокованим діабетом.