Оценка влияния препаратов аутоплазмы на активность эластазы и содержание малонового диальдегида в ротовой жидкости больных генерализованным пародонтитом

Abstract

Хронический генерализованный пародонтит занимает одно из ведущих мест в структуре стоматологической заболеваемости. Традиционные методы лечения воспалительных заболеваний пародонта не всегда достаточно эффективны, о чем свидетельствует хроническое течение и периодические обострения процесса у большинства пациентов. На современном этапе интерес представляет воздействия компонентов аутоплазмы на оптимизацию естественной регенерации тканей пародонта, что способствует повышению местного иммунитета. Цель исследования. Изучение динамики биохимических маркеров воспаления тканей пародонта в ротовой жидкости пациентов с генерализованным пародонтитом на фоне лечения с использованием препаратов аутоплазмы. В группе пациентов с применением АМК и i-PRF выявлен более низкий уровень активности эластазы в отдаленные сроки после проведенного лечения. В группе пациентов с использованием АМК через 2 года он составил 0,80±0,05 мккат/л, в группе i-PRF 1,20±0,09 мккат/л, что достоверно отличается от показателя в группе сравнения 1,71±0,10 мккат/л. Минимальное содержание МДА отмечено в группе больных, получавших АМК. Так же достоверные данные снижения содержания МДА в отдаленные сроки после лечения были получены в группах с PRP 0,32±0,02 ммоль/л и с i-PRF 0,32±0,02 ммоль/л по сравнению с группой сравнения 0,40±0,03 ммоль/л (Р2<0,05). В группе, которая в комплексе лечения получала РРР, отмечалась только тенденция к снижению уровня эластазной активности и содержания МДА. Таким образом, полученные результаты показали, что применение препаратов аутоплазмы приводило к снижению воспаления во всех исследуемых группах. Препараты АМК и i-PRF обладают наиболее выраженными противовоспалительными эффектами в ротовой полости.

Chronic generalized periodontitis occupies one of the leading places in the structure of dental morbidity. Traditional methods of treatment of inflammatory periodontal diseases are not always effective enough, as evidenced by the chronic course and periodic exacerbations of the process in most patients. At the present stage, of interest is the effect of autoplasma components on the optimization of natural regeneration of periodontal tissues, which contributes to an increase in local immunity. Purpose of the study. To study the dynamics of biochemical markers of inflammation of periodontal tissues in the oral fluid of patients with generalized periodontitis during treatment with autoplasma preparations. In the group of patients using AMC and i-PRF, a lower level of elastase activity was revealed in the long term after the treatment. In the group of patients using AMC after 2 years it was 0.80 ± 0.05 μkat / L, in the i-PRF group 1.20 ± 0.09 μkat /L, which significantly differs from the indicator in the comparison group 1.71 ± 0.10 μkat /L. The minimum content of MDA was noted in the group of patients receiving AMC. Also, reliable data on the decrease in the MDA content in the long-term after treatment were obtained in groups with PRP 0.32 ± 0.02 mmol / L and with i-PRF 0.32 ± 0.02 mmol / L compared to the comparison group 0, 40 ± 0.03 mmol / L (P2 <0.05). In the group that received PPP in the complex of treatment, there was only a tendency towards a decrease in the level of elastase activity and the content of MDA. Thus, the results obtained showed that the use of autoplasma preparations led to a decrease in inflammation in all studied groups. AMC and i-PRF drugs have the most pronounced anti-inflammatory effects in the oral cavity.

Хронічний генералізований пародонти займає одне з провідних місць в структурі стоматологічної захворюваності. Традиційні методи лікування запальних захворювань пародонту не завжди достатньо ефективні, про що свідчить хронічний перебіг і періодичні загострення процесу у більшості пацієнтів. На сучасному етапі інтерес представляє вплив компонентів аутоплазми на оптимізацію природної регенерації тканин пародонту, що сприяє підвищенню місцевого імунітету. Мета дослідження Вивчення динаміки біохімічних маркерів запалення тканин пародонта в ротовій рідині пацієнтів на генералізований пародонтит на тлі лікування з використанням препаратів аутоплазми. У групі пацієнтів із застосуванням АМК і i-PRF виявлено більш низький рівень активності еластази у віддалені терміни після проведеного лікування. У групі пацієнтів з використанням АМК через 2 роки він склав 0,80 ± 0,05 мккат / л, в групі i-PRF 1,20 ± 0,09 мккат / л, що достовірно відрізняється від показника в групі порівняння 1,71 ± 0,10 мккат / л. Мінімальний вміст МДА відзначено в групі хворих, які отримували АМК. Так само достовірні дані зниження вмісту МДА у віддалені терміни після лікування були отримані в групах з PRP 0,32 ± 0,02 ммоль / л і з i-PRF 0,32±0,02 ммоль / л у порівнянні з групою порівняння 0,40±0,03 ммоль / л (Р2 <0,05). У групі, яка в комплексі лікування отримувала РРР, відзначалася тільки тенденція до зниження рівня еластазноъ активності та вмісту МДА. Таким чином, отримані результати показали, що застосування препаратів аутоплазми призводило до зниження запалення в усіх досліджуваних групах. Препарати АМК і i-PRF володіють найбільш вираженими протизапальними ефектами в ротовій порожнині.