Політичний символізм «Однієї нації» у риториці Бориса Джонсона

Abstract

Статтю присвячено дослідженню політичного символу «Єдина нація» у риториці сучасного британського політика, мера Лондона, міністра закордонних справ Сполученого королівства Великої Британії та врешті-решт прем’єр-міністра від консерваторів Бориса Джонсона. Цей символ від часів Бенджаміна Дізраелі кінця ХІХ століття переріс у політичний міф, яким майже все ХХ століття користувалися обидві правлячі партії, як консерватори, так і лейбористи. Крім того, ми спромоглися проаналізувати шквальну критику на адресу Джонсона як з боку його однопартійців, так і його опонентів з боку лейбористів, які водночас висвітлювали його грубим, смішним та некомпетентним політиком, який, на їх думку, мало схожий на справжнього британця, але водночас підкреслювали в ньому достатню раціональність та розсудливість у його політичних діях. Враховуючи цілу низку характеристик, таких як ідіотизм, невігластво, сексизм, чоловічий чорний гумор з боку його біографів та журналістів, без сумніву можна стверджувати, що політик такого рангу заслуговує на особливу увагу науковців, оскільки ця постать обов’язково ввійде в історію і попереду ще багато буде суперечок з того, як такій людині як Борис протягом багатьох десятиліть вдалося протриматися на вищих посадах Великобританії, і остаточно невідомо ким буде надалі Джонсон серед британського політичного істеблішменту.

The article is devoted to the study of the use of the contemporary British politician, the Mayor of London, the Foreign Secretary of the United Kingdom of Great Britain and eventually the Prime Minister from the Conservatives, Boris Johnson, of the political symbol of “One Nation”, which since the time of Benjamin Disraeli at the end of the 19th century has turned into a political myth. which was used by both ruling parties, both the Conservatives and the Labor Party, for almost the entire 20th century. In addition, we were able to analyze the stormy criticism of Johnson both from his own party and from his opponents from the Labor side, who at the same time portrayed him as a rude, humorous and incompetent politician who, from their side, has little resemblance to a real British person, but at the same time, they emphasized sufficient rigidity, rationality and prudence in his political actions. Considering a whole series of unsightly words, such as idiocy, ignorance, sexism, male black humor from his biographers and journalists. Without a doubt, we can say that a politician of this stature deserves special attention from scientists, since the story of Boris will not be ignored and there will be many disputes ahead about how such a person as Boris managed to hold on to the highest positions in Great Britain for many decades, and it remains to be seen who will Johnson be in the future among the British political establishment.