Синтезированы потенциальные лиганды 5-НТ1А рецепторов – арилпиперазины, содержащие в качестве
терминальных фрагментов остатки тетрагидропиримидинов, соединения (1-6) и дигидропиримидина (7).
Структуры соединений 1-7 были подтверждены методами ИК-спектроскопии, масс-спектрометрии
и спектроскопии 1Н-ЯМР. Вещества 2, 3, 4 и 7 ингибировали специфическое связывание радиолиганда
[3H]8-OH-DPAT с 5-НТ1А рецепторами и обладали аффинитетом к этим рецепторам. По тесту конфликтной ситуации соединения 1-5 и 7 проявили анксиолитические свойства. При этом фенилпиперазинил- и о-толилпиперазинилбутил-4-метил-5-изо-пропил-1,2,3-6-тетрагидропиримидин-2-тио-6-оны (1
и 2) по уровню анксиолитической активности превзошли известный препарат буспирон. Отсутствие
этого вида активности у соединения 6, по-видимому, обусловлено различием заместителей у атома
N1 пиримидинового ядра соединения 6 и остальных соединений этого ряда. Изучение актопротекторной активности в условиях гипертермии показало, что соединения 1-7 по продолжительности плавания превосходили препарат сравнения бемитил. Для всех соединений были определены дозы ЕД50,
которые находились в интервале от 0,04 до 1,0 мг/кг. Самое активное соединение 3 в дозе ЕД50 0,04 мг/кг
в 2,2 раза (на 122%) увеличивает продолжительность плавания крыс по сравнению с бемитилом. Некоторые соединения в дозе 15 мг/кг проявили антигипоксическую активность на моделях гемической
(соединения 2-4, 7) и нормобарической гипоксии (соединения 1, 2, 6) и превосходили по активности бемитил (33,5 мг/кг). Синтезированные соединения малотоксичны, значения их LD50 – 150-250 мг/кг.
Синтезовані потенційні ліганди 5-НТ1А рецепторів – арилпіперазини, які в якості термінальних фрагментів мали залишки тетрагідропіримідинів, сполуки (1-6) та дигідропримідину (7). Структури сполук
1-7 були підтверджені методами ІЧ-спектроскопії, мас-спектрометрії та спектроскопії 1Н-ЯМР. Речовини 2, 3, 4 та 7 інгібували специфічне зв’язування радіоліганду [3H]8-OH-DPAT з 5-НТ1А рецепторами і
мають виразний афінітет до цих рецепторів. За тестом конфліктної ситуації сполуки 1-5 та 7 проявили анксіолітичні властивості. При цьому фенілпіперазиніл- та о-толілпіперазинілбутил-4-метил-
5-ізо-пропіл-1,2,3-6-тетрагідропіримідин-2-тіо-6-они (1 та 2) за рівнем анксіолітичної активності перевершили відомий препарат буспірон. Відсутність цього виду активності у сполуки 6, мабуть, обумовлена відмінністю замісників у атома N1 піримідинового ядра сполуки 6 та решти сполук цього ряду.
Вивчення актопротекторної активності в умовах гіпертермії показало, що всі сполуки за тривалістю
плавання перевищували препарат порівняння бемітил. Для всіх сполук були визначені дози ЕД50, які знаходились в інтервалі від 0,04 до 1,0 мг/кг. Показано, що найбільш активною серед вивчених речовин була
сполука 3, яка в дозі ЕД50 0,04 мг/кг у 2,2 рази (на 122%) збільшувала тривалість плавання щурів порівняно з бемітилом. Деякі сполуки у дозі 15 мг/кг проявили антигіпоксичну активність на моделях гемічної (сполуки 2-4, 7) та нормобаричної гіпоксії (сполуки 1, 2, 6) і перевищували за активністю бемітил
(33,5 мг/кг). Синтезовані сполуки є малотоксичними, значення їх LD50 – 150-250 мг/кг.
In this study the potential ligands of 5-HT1A receptors – arylpiperazines containing the residues of tetrahydropyrimidine as terminal fragments, compounds (1-6) and dihydropyrimidine – (7) have been synthesized. The
structures of compounds 1-7 have been confirmed by IR-spectroscopy, mass spectrometry and 1H-NMR-spectroscopy. Substances 2, 3, 4 and 7 inhibit the specific binding of the radioligand [3H]8-OH-DPAT with 5-HT1A receptors; it has been found that they have a pronounced affinity for these receptors. In the conflict situation test
compounds of 1-5 and 7 showed anxiolytic properties, whereas phenylpiperazinil- and о-tolylpiperazinilbutyl-4-
methyl-5-izopropyl-1,2,3,-6-tetrahydropyrimidine-2-thio-6-ones (1 and 2) exceeded the known drug buspirone by
the level of the anxiolytic activity. The absence of this activity in compound 6 is probably due to the differences
of substituents at N1 atom of the pyrimidine nucleus of compound 6 and other compounds of this series. It has
been shown that on the model of hyperthermia all of these compounds in the dose range of 0.04-0.1 mg/kg possessed a high actoprotective activity increased the rat capacity work by 1.4-2.5 times compared to the control.
The most active compound 3 in the ED50 dose of 0.04 mg/kg increased the duration of swimming in rats by 2.2
times (122%) compared to bemithylum. Some of the compounds (15 mg/kg) showed antihypoxic activity on the
models of hemic (compounds 2-4, 7) and normobaric hypoxia (compounds 1, 2, 6) and exceeded bemithylym
(33.5 mg/kg) by their activity. The compounds synthesized are low toxic with the LD50 value of 150-250 mg/kg.
