Мета роботи: вивчити особливості комбінації ПІ та AdTS під час діагностичних алгоритмів у ході лікувальнодіагностичного
процесу в поранених із вогнепальними дефектами м’яких тканин та довести ефективність.
Матеріали і методи. У дослідження було включено 342 поранені, з яких 128 – поранені основної групи та 214 – поранені групи
порівняння. В основній групі на перший рівень медичного забезпечення надійшли всі 128 (100 %) поранених із вогнепальними
дефектами мʼяких тканин. Медичну допомогу за першим рівнем надавали військовослужбовці Збройних Сил України в порядку
само та взаємодопомоги в 87 (68,0 %) випадках, санітариінструктори – в 26 (20,3 %), фельдшери – в 12 (9,4 %), лікарі – в 3 (2,3 %).
У групі порівняння всі 214 поранених із вогнепальними дефектами мʼяких тканин становили вихідний потік. Після надання медичної допомоги за першим рівнем нетяжку травму за шкалою AdTS та ПІ мали 74 (34,6 %) поранених, тяжку – 112 (52,3 %) та
вкрай тяжку – 28 (13,1 %). Відповідно до планіметричної класифікації вогнепальних дефектів мʼяких тканин надвеликі розміри
ушкоджень мали 14 (6,5 %) поранених, великі – 70 (32,7 %), середні – 130 (60,8 %) поранених групи порівняння.
Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз отриманих результатів дає змогу зробити висновок про необхідність визначеня тяжкості бойової хірургічної травми в поранених із вогнепальними дефектами мʼяких тканин на рівнях медичного забезпечення саме за запропонованою методикою. Швидка об’єктивна оцінка тяжкості бойової хірургічної травми в поранених із
вогнепальними дефектами мʼяких тканин була невід’ємною складовою вибору диференційованої тактики надання хірургічної
допомоги пораненим із мультимодальним підходом до реконструкції вогнепальних дефектів мʼяких тканин інфузійнотрансфузійної терапії і визначення можливості виконання медичної евакуації. Таким чином, шкалу AdTS та ПІ слід вважати комплексними діагностичними критеріями тяжкості бойової хірургічної травми в поранених із вогнепальними дефектами мʼяких тканин, які
дають змогу оцінити стан периферичного кровотоку і своєчасно оптимізувати методи інтенсивної терапії та обрати відповідну
хірургічну тактику лікування.
The aim of the work: to study the features of the combination of PI and AdTs during the diagnostic algorithms and medical process in
wounded with gunshot defects of soft tissues and to prove its effectiveness.
Materials and Methods. Our study included 342 wounded, among whom 128 were wounded in the main group and 214 were wounded
in the comparison group. In the main group, all 128 (100 %) injured persons with traumatic blast injuries were admitted to the first level
of medical care. Medical assistance at the first level was provided by servicemen of the Armed Forces of Ukraine in the order of self and
mutual aid in 87 (68.0 %) cases, paramedicsinstructors – in 26 (20.3 %), paramedics – in 12 (9.4 %), doctors – in 3 (2.3 %). Comparison
group included 214 injured persons with GDST who were the original flow. After providing firstlevel medical care, 74 (34.6 %) wounded
who had a mild injury according to the AdTS and PI scale, 112 (52.3 %) had a serious injury, and 28 (13.1%) had an extremely serious
injury. According to the planimetric classification of GDST, 14 (6.5 %) of the wounded had extralarge injuries, 70 (32.7 %) had large
injuries, and 130 (60.8 %) of the comparison group had mediumsized injuries.
Results and Discussion. Analyzing the obtained results, it is possible to conclude that it is necessary to determine the severity of CST in
the injured with GDST at the levels of medical support precisely according to the proposed method. A quick objective assessment of the
severity of CST in the injured with GDST was an integral component of the choice of differentiated tactics of providing surgical care to
the wounded with a multimodal approach to GDST reconstruction, infusiontransfusion therapy and determination of the possibility of
medical evacuation. According this the scale of AdTS and PI should be considered complex diagnostic criteria for the severity of CST in
injured persons with GDST, which make it possible to assess the state of peripheral blood flow and to optimize the methods of intensive
therapy in a timely manner and to choose the appropriate surgical tactics of treatment.