Дисертація присвячена проблемі покращення анатомо-функціональних результатів лікування хворих з переломами кісток заднього відділу стопи (ЗВС) та їх наслідками шляхом застосування біомеханічно обґрунтованих та удосконалених методик малоінвазивного остеосинтезу. Клінічні дослідження проведені в період з 2007 до 2020 рр. у трьох відділеннях травматології та ортопедії КНП «МКЛ № 11» Одеської МР. В рамках проведеного дослідження серед загальної кількості спостережень (1047)
обстежено 461 пацієнт у віці 18 – 87 років з переломами кісток ЗВС та їх наслідками. З метою об'єктивної оцінки ефективності методів лікування здійснили порівняльний аналіз результатів консервативного лікування у групі порівняння (206 пацієнтів) та малоінвазивного остеосинтезу у групі дослідження (255 пацієнтів). У дослідження включені ізольовані, множинні та
поєднані переломи кісток ЗВС у пацієнтів різних вікових груп, котрим була протипоказана відкрита репозиція та внутрішня фіксація (ORIF) за наявності супутньої патології. Серед загальної кількості спостережень клінічна частина представлена 22 пацієнтами з наслідками переломів п'яткової кістки. Були виключені зі спостережень підтаранні вивихи стопи, остеохондральні
пошкодження таранної кістки і постраждалі з переломами кісток ЗВС в поєднанні з переломами кісток таза, верхніх і нижніх кінцівок.
The dissertation is devoted to the problem of improving the anatomical and functional results of treatment of patients with posterior foot bone fractures and their consequences by applying biomechanically sound and improved methods of minimally invasive osteosynthesis.
Clinical trials were conducted in the period from 2007 to 2020, in three departments of traumatology and orthopedics hospital of Odessa city district. Among the total number of cases (1047), 461 patients aged 18 – 87 years with bone fractures and their consequences were examined as part of the study. In order to objectively evaluate the effectiveness of treatment methods, we performed a comparative
analysis of the results of conservative treatment in the comparison group (206 patients) and minimally invasive osteosynthesis in the study group (255 patients). The study included isolated, multiple and combined fractures of the posterior foot bone in patients of different age groups, who were contraindicated for open reposition and internal fixation in the presence of concomitant pathology. Among the total number of cases, the clinical part is represented by 22 patients with the consequences of calcaneal fractures. Early dislocations of the foot, osteochondral injuries of the talus and victims with posterior foot bone fractures in combination with fractures of
the bones of the pelvis, upper and lower extremities were excluded from the observations.