Дотримання принципу еквівалентності зобов’язань страхувальника і страховика (тарифи страхових внесків) мають встановлюватися в такому розмірі, щоб величина страхових внесків наближалася до обсягу виплат, пов’язаних з відшкодуванням шкоди потерпілим на виробництві. Так, для працівників гірничо-металургійної галузі віком 50 років і більше коефіцієнт перерахунку становить 3,6, тобто рівні страхових внесків підприємств цієї галузі повинні бути вищими у 3,6 разу. Зі збільшенням стажу роботи у шкідливих умовах з 15 років і більше коефіцієнти перерахунку перевищують 1,0 і становлять при стажі роботи 20 років і більше для працівників підземного видобутку залізної руди 1,67, відкритого видобутку — 6,3 та металургійного виробництва — 2,3. Визначення відповідності страхових тарифів сучасному стану в державі на підставі оцінки рівня, структури, залежності від віку і стажу працюючих є основою для розробки і впровадження принципів диференціації тарифних ставок залежно від класів професійного ризику, що дасть можливість наблизити розмір страхових внесків до обсягу виплат, пов’язаних з відшкодуванням шкоди потерпілим на виробництві.
